Секція 1. Демографічна політика в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку.

Кочубаєва Марина Геннадіївна

аспірантка Класичного приватного університету,

м. Запоріжжя

ПРОБЛЕМИ МАТЕРИНСТВА: ПОЧЕСНА МІСІЯ ЧИ ПРИЧИНА ДИСКРИМІНАЦІЇ

Материнство в соціальному змісті розглядається як вигодовування немовлят і забезпечення безпосередньої турботи про них, що потребує повної віддачі сил і часу жінки. З огляду на це материнство вважається перешкодою для реалізації різноманітних сторін жіночої особистості. Саме завдяки материнству жіноча активність обмежується виключно сімейною сферою, не розповсюджуючись на соціальну активність у цілому. Репродуктивна праця, яка у суспільстві презентується як «почесна місія» жінки, насправді є основою її дискримінації. По перше, материнство як «місія» не передбачає оплати – місія є виявом особистого бажання. По друге, материнство презентується як приватна справа, відповідальність за яку несе сама матір.

Оскільки у сучасному суспільстві права жінок законодавчо забезпечені, причини гендерної нерівності слід шукати у сфері звичаїв. Той факт, що за українським законодавством декретну відпустку можуть взяти також і чоловіки, або поділити три роки відпустки між двома партнерами, однак лише незначний відсоток батьків користається цією можливістю, свідчить про інертність традиції, яку складно здолати виключно правовими методами.

Жінкам платять менше тому, що у процесі виховання їх налаштовують на приватну, сімейну сферу, а не публічну професійну діяльність. Вони отримують менше навичок конкурентної боротьби та агресивного відстоювання власних прав. Жінок менш охоче беруть на роботу і просувають по службі саме через уявлення про те, що жінка більше часу присвячуватиме дітям, в той час як чоловік може без проблем працювати понаднормово. Таким чином, доки діти «закріплені» лише за жінками, вони будуть відчувати прояви нерівності в тих сферах, де є доступ до розподілу матеріальних і владних ресурсів.

У сфері професійної зайнятості жінки постійно відчувають гендерну дискримінацію – їм платять в середньому на чверть менше в порівнянні з чоловіками, відповідають відмовою в роботі через перспективу вагітності і материнських функцій, доручають обов'язки нижче за рівень їх кваліфікації. Крім того, на бізнес-леді тиснуть різні соціальні стереотипи, які підкреслюють її нібито неповноцінність. Такі жінки постійно відчувають психологічний тиск і докори сумління через те, що вони начебто не є повноцінними матерями і не приділяють своїм дітям достатньо часу і турботи. Хоча насправді психологами давно доведено: важлива не кількість часу, який батьки проводять з дитиною, а насиченість і глибина такого спілкування.

Жінці часто доводиться обирати – або сім'я, або кар'єра. Конструктивне рішення цієї складної дилеми неможливе до тих пір, поки не будуть створені умови, при яких материнство не стане перешкодою для професійного розвитку. Для цього необхідно на державному рівні створити відповідну й ефективну систему соціального захисту та систему державного сприяння активному, свідомому батьківству обох партнерів.

Роль держави і суспільства у створенні загальної сприятливої для підвищення народжуваності ситуації починається не з грошей платників податків, викинутих на пропаганду в стилі «кохайтеся, Україні потрібні нові громадяни», а з ефективних реформ, які зроблять народження нових громадян сумісним з активним професійним та соціальним життям. Наприклад, з гідної оплати декретної відпустки, через пристосування публічної сфери до потреб людей з малими дітьми і створення доступних, якісних і сучасних дитячих закладів, безкоштовної освіти, вироблення рекомендацій та підготовки навчальних програм, підручників і посібників на всіх рівнях освіти, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка тощо. Подібні реформи мають бути продуманими й пристосованими до української ситуації, узгоджувати інтереси батьків, роботодавців і держави. Усі подальші кроки стосовно гендерної рівності можуть йти лише відштовхуючись від цієї основи – адже саме виключна відповідальність жінок за репродукцію стає основною причиною дискримінації після того, як фізична сила перестала бути необхідною для доступу до матеріальних і владних ресурсів.

 

Мороз Володимир Михайлович

к..держ.упр., доцент кафедри педагогіки і психології

управління соціальними системами,

 Національний технічний університет

 «Харківський політехнічний інститут»

 ОСНОВНІ ПЕРЕШКОДИ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ У ОСОБИСТОСТІ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ

 Питання ґендерної проблематики на сучасному рівні розвитку суспільно-економічних відносин в Україні мають складну та багатогранну структуру, вектори дослідження специфіки якої обумовлено: відсутністю гендерних диспропорцій у доступі до всіх рівнів освіти; рівними економічними і політичними правами чоловіків та жінок; відсутністю дискримінації за статевими ознаками тощо. Разом з тим, інституціональні механізми забезпечення гендерної рівності в Україні ще не є стабільними. Відсутність упродовж тривалого часу адекватної політики стосовно рівних гендерних можливостей обумовило збереження окремих проявів нерівності, яка вповільнила процес економічного розвитку й розбудову демократичного суспільства, всі члени якого мають однакові можливості щодо ефективного розвитку в різних галузях суспільно-економічної діяльності [1, с. 5].

 Дослідження соціально-економічних аспектів ґендерних проблем є порівняно новим напрямком вітчизняної наукової думки. Це пов’язано, насамперед, з відсутністю достатньої інформаційної бази у вигляді результатів емпіричних досліджень відповідного спрямування. З огляду на багатовекторну можливість прояву питань гендеру у межах соціального життя людини, нами було обмежено коло наукового пошуку проблематикою трудового потенціалу, а саме з’ясуванням основних детермінант впливу на формування бажання у особистості щодо його використання. Аналіз цього аспекту процесу формування, використання та розвитку трудового потенціалу, проведено за результатами дослідження «Оцінка рівня розвитку трудового потенціалу особистості» яке було проведено у квітні – жовтні 2010 р. слухачами магістерської програми «Адміністративний менеджмент» НТУ «ХПІ». Зміст анкети було опрацьовано відповідно до основних положень теорії та методології соціологічного дослідження [4]. В опитуванні «Оцінка рівня розвитку трудового потенціалу особистості» прийняли участь 169 осіб з Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Львівської областей України та Автономній Республіці Крим. Результати емпіричного дослідження (питання анкети та відсоток респондентів обравши визначену категорію) у межах предмету наукового аналізу подано у таблиці 1.

Таблиця 1.

Основні перешкоди щодо формування потреби у особистості до використання трудового потенціалу

 

  

Запитання анкети		розподіл відповідей за статевою ознакою
Що, на вашу думку, заважає людині використовувати власний трудовий потенціал?		чоловіки	жінки
варіанти відповідей	лінощі людини	30%	50%
	розуміння відсутності власної потреби у результатах такого використання (збільшення ступеню реалізації наявного в мене трудового потенціалу не призведе до покращення рівня мого життя)	30%	10%
	розуміння відсутності потреби суспільства у результатах такого використання (наявний в мене трудовий потенціал не відповідає потребам суспільства)	30%	20%
	відсутність умов для використання трудового потенціалу	10%	20%

  Серед основної перешкоди на шляху формування мотиваційного утворення щодо використання власного трудового потенціалу 30% респондентів чоловічої статі та 50% респондентів жіночої статі (найвище значення для кожної статі) визначили людські лінощі. Разом з тим, слід звернути увагу на той факт, що респонденти чоловічої статі визначили вплив таких факторів як розуміння відсутності власної потреби у результатах такого використання (збільшення ступеню реалізації наявного в мене трудового потенціалу не призведе до покращення рівня мого життя) та розуміння відсутності потреби суспільства у результатах такого використання (наявний в мене трудовий потенціал не відповідає потребам суспільства) теж на рівні 30% , в той час як жінки, визначили вплив цих факторів на рівні 10% та 20% відповідно. На нашу думку, значущість людських лінощів у процесі формування бажання у особистості до використання власного трудового потенціалу для респондентів жіночої статі (50%) можна пояснити через усвідомлення того факту, що жінки в цілому витрачають на роботу у межах домогосподарства більше часу ніж чоловіки. За дослідженнями Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України «Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві» переважна більшість чоловіків (60%) займається цим від 1 до 15 годин на тиждень (34% – від 5 до 15 годин), тоді як переважна більшість жінок (60% опитаних) витрачає від 5 до 30 годин (із них 30% – від 15 до 30 годин). Значно менше серед чоловіків тих, хто працює по дому від 30 до 60 годин на день (13% проти 25% серед жінок) [1, с. 70]. Таке додаткове навантаження спонукає жінку до пошуку можливостей відновлення трудового ресурсу. Дослідження щодо з’ясування причин виникнення лінощів довели, що головними серед них є ті фактори які відображають характер самої праці (її не інтенсивність, не важливість, незрозумілість), умови її реалізації (необов’язковість або, навпаки, примус), а також стан втоми. Про те, що втома може виступати як підгрунтя для виникнення лінощів свідчать результати емпіричних дослідження Михайлової О.Л., яка під час аналізу кількості збігів слів–стимулів з поняттям «лінощі» визначила, що майже 25% респондентів зіставили її саме з втомою (33% зіставили з нудьгою, 29% з одноманітністю, 28% з нечіткістю інструкцій, 27% з рутиною, 26% з безглуздістю завдань, 24% з низьким статусом, 23% з невпевненістю у собі тощо) [3]. Отже, респонденти жіночої статі могли визначити лінощі як основний фактор який заважає людині використовувати власний трудовий потенціал саме через наявність підсвідомого бажання заощадити свої трудові можливості. Крім того, слід звернути увагу, що поняття «лінощі» найчастіше зіставляються з нудьгою, одноманітністю, рутиною, низьким статусом, невпевненістю у собі тощо. Ці характеристики традиційно асоціюються з хатньою роботою, що можливо також сприяло формуванню відповідного вибору жінок–респондентів. Разом з тим, лінощі суттєво впливають на формування мотиваційного утворення у особистості щодо використання наявного в неї трудового потенціалу (таблиця 1), що обумовлює необхідність вивчення впливу цієї детермінанти у межах окремого напряму дослідження.

Досить наочним з огляду на прояв гендерної детермінанти в системі трудового потенціалу є результати порівняння кількості респондентів які визначили відсутність власної потреби у результатах використання трудового потенціалу (збільшення ступеню реалізації наявного у особистості трудового потенціалу не призводить до покращення рівня її життя) головним фактором впливу на формування мотиваційного утворення (30% респондентів чоловічої статі та 10% респондентів жіночої статі). Пояснення порівняльно великої (на рівні з іншими факторами впливу) кількості виборів респондентами чоловічої статі, може відбуватися на підставі розумінні того факту, що чоловіки на відміну від жінок є більш зорієнтованими на кар’єру. За дослідженнями В.Г. Горчаковой, жінки є більш пасивними у плануванні кар’єри (лише 20% жінок мають сталу тенденцію до професіональної кар’єри) [2]. Орієнтація на розбудову власної кар’єри вимагає концентрації зусиль на окремих видах діяльності, тобто чоловіки планують своє майбутнє через призму кар’єрного зростання. Зрозуміло, що існує часовий бар’єр між зусиллями які докладаються для професійного просування та конкретним результатом у вигляді відповідної посади (статусу). Крім того, між кількістю витрачених зусиль та отриманою в наслідок цього посадою (статусом) може існувати диспропорція. Отже, порівняльно значна часова розбіжність між зусиллями особистості та отриманим результатом, з одного боку, та наявність диспропорції між кількістю зусиль та якістю результату – з іншого можуть сприяти виникненню у особистості стану апатії, приреченості та безвихідності. Тобто, чоловіки витрачаючи зусилля на професійне зростання у межах індивідуальної кар’єри не отримують швидкої рефлексії, що у кінцевому випадку може пояснювати 30%-й вибір респондентами чоловічої статі того фактору який стосується відсутності власної потреби у результатах використання трудового потенціалу (збільшення ступеню реалізації наявного в мене трудового потенціалу не призведе до покращення рівня мого життя). У свою чергу, 10%-й вибір цього факту респондентами жіночої статі (порівняльно невелике значення) може бути пояснено через той факт, що жінки, як було наведено вище, приділяють роботі у межах домогосподарства значно більше часу. Цей вид трудової діяльності, на відміну від багатьох інших, має короткий часовий бар’єр між конкретною дією та отриманим результатом, який, як правило, відповідає витраченим зусиллям. Отже, традиційна участь жінки у роботі у межах домогосподарства сприяла становленню стійкого стереотипу щодо причинно-наслідкового зв’язку між витраченими зусиллями та отриманим результатом. Безумовно, що розглядаючи порушене питання з саме такої точки зору, відсутність власної потреби у результатах використання трудового потенціалу не може бути визначальною, хоча і має певну вагу.

Цікавим напрямом продовження аналізу відповідей респондентів в контексті з’ясування чинників які заважають людині використовувати власний трудовий потенціал є порівняння вподобань чоловіків та жінок щодо значущості впливу такого фактору як розуміння відсутності потреби суспільства у результатах використання людиною власного трудового потенціалу (наявний в мене трудовий потенціал не відповідає потребам суспільства). Так, 30% респондентів чоловічої статі та 20% респондентів жіночої статі визначили значущість саме цього фактору. Доведено, що чоловіки більше ніж жінки цікавляться політикою, а відповідно є більш обізнаними у питаннях суспільно-економічного спрямування. Інформованість сприяє зміцненню аналітичного підґрунтя для аналізу подій та вибору особистістю відповідної моделі поведінки. Обізнаність щодо рівня розвитку суспільно-економічних відносин обумовлює формування відповідного світогляду. Виникає ситуація за якої кожен додатковий рівень обізнаності сприяє розумінню тієї різниці яка існує між відносинами і нормами які декларуються та тими які реально визначають якість і кількість соціальних взаємодій у суспільстві. Можливо саме невиправданість очікування особистості щодо результативності взаємного обміну ресурсами з державою сприяє формуванню розуміння відсутності потреби суспільства у результатах використання трудового потенціалу особистістю (наявний в мене трудовий потенціал не відповідає потребам суспільства).

З огляду на зміст пропозицій щодо напрямів удосконалення державної політики пов’язаної з формуванням умов для ефективного використання та розвитку трудового потенціалу країни є аналіз відповідей респондентів в контексті визначення значущості такого фактору як відсутність умов для використання трудового потенціалу. Важливість впливу цього фактору на формування бажання у особистості щодо використання наявного в неї трудового потенціалу відзначило 10% респондентів чоловічої статі (найменше значення в системі оцінки чоловіків) та 20% респондентів жіночої статі (другий (разом з розумінням відсутності потреби суспільства у результатах використання трудового потенціалу) за значущістю в системі оцінки жінок). Занепокоєння у контексті гендерної детермінанти викликає та диспропорція яка існує між відповідями респондентів. Тобто, жінки у 2 рази частіше визначали вплив саме цього фактору ніж чоловіки. Крім того, відповідно до статистичної інформації наведеної у таблиці 1, цей фактор є другим за впливовістю у системі оцінювання жінок. Це свідчить про існування певного кола проблем, вирішення яких може сприяти збільшенню частки використання трудового потенціалу.

Таким чином, наведений вище аналіз одного з напрямів емпіричного дослідження «Оцінка рівня розвитку трудового потенціалу особистості» може стати підґрунтям для подальших досліджень впливу гендерних диспропорцій у соціальному житті країни. Крім того, отримані результати засвідчують про існування певної специфіки ґендерних проблем у процесі формування, використання та розвитку трудового потенціалу, що визначає вектори подальшого наукового пошуку в контексті визначення засад державної соціальної політики, спрямованої на забезпечення ґендерної рівності та подолання сталих патріархальних стереотипів, що досі притаманні українському суспільству.

  Список використаної літератури

1. Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві / (Амджадін Л., Васильчик М., Герасименко Г. та ін.); під ред. Ю.І. Саєнко. – К.: Компанія ВАІТЕ, 2007. – 144 с.

2. Горчакова В.Г. Мифология женской карьеры / В.Г. Горчакова // Управление персоналом. – 2003. – № 3. – С. 54–56

3. Михайлова Е.Л. Ситуационные и личностные детерминанты лени: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.05 «Социальная психология» / Е.Л. Михайлова. – СПб, 2007. – 21 с.

4. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальності / Ядов В.А. – М.: Омега-Л, 2007. — 567 с.